Небезпечні молитви

Нас іноді засмучує і бентежить те, що немає прямої відповіді на молитву. Сьогодні хочу порушити таке питання: а може то й добре, що на деякі молитви Бог не відповідає одразу, доки людина не усвідомить, чого вона просить?

Наштовхнув мене на цю думку 25 псалом Давида, в якому він виразно просить:

“Розсуди мене, Господи, бо у своїй невинності я ходив, і в надії на Господа не похитнуся. Досліди мене, Господи, і випробуй мене, очисти вогнем моє нутро і моє серце”.

Чи не здається вам, що це якась небезпечна молитва?

Це виглядає, ніби випускник із золотою медаллю збирається складати іспит з математики за програмою п'ятого класу. Це схоже на те, якби майстер спорту, наприклад з плавання, брав участь у змаганні з дітьми молодшого шкільного віку. Приклади, звичайно, так собі, але це саме так виглядає.

Ви подивіться, як впевнено Давид пропонує Богові випробувати його щодо непорочності. Він абсолютно не сумнівається у своїх успіхах. Він упевнений, що здасть запропонований Богом тест.

Я іноді приходжу до висновку, що є ціла низка небезпечних молитов, ціла низка тих прохань, які ми повинні озвучувати з певною обережністю.

Уявіть собі, що ви дійсно помолилися такою молитвою, щоб Бог випробував вас, визначив рівень і якість вашої, назвемо її так, праведності. А Бог взяв та й прийняв вашу молитву до уваги і вирішив задовольнити ваше прохання. Отже, ви не знаєте, коли цей іспит відбудеться, ви не знаєте з чого він буде складатися і найголовніше, ви не знаєте, наскільки він може бути болючим.

А ну, якщо Бог почне перевіряти, чи вмієте ви терпіти і пошле вам якісь серйозні труднощі, дуже складні обставини і буде спостерігати і Він і увесь Всесвіт, як ви з цим усім справляєтеся?

А раптом Він вирішить перевірити, чи вмієте ви прощати і пошле вам такого кривдника, який вимотає вам усі нерви, зруйнує ваше благополуччя і вам треба буде якось на все це позитивно реагувати.

Давид просто мене вражає прямотою свого прохання: розплав нутрощі мої та серце.

Він ніби пропонує розплав і подивися. Ми в дитинстві колись плавили свинець чи олово та виливали з них усілякі фігурки. Так Давид пропонує. Розплав і подивися. Якщо там будуть якісь домішки – вони випливуть, і ти побачиш усю якість моєї непорочності. Він просто впевнений, що в його серці немає жодних домішок, нема чому там спливати при переплавленні.

А ось подивіться, що він говорить наприкінці псалму:

Я ж ходив у моїй невинності. Визволи мене і помилуй мене,

адже моя нога стала на праведний шлях.

Колись до Ісуса підійшли двоє учнів, два брати і попросили, не багато й не мало, щоб один сів від нього праворуч, а інший – ліворуч. Обидва вони були впевнені, що гідні саме такої честі. Цікаво, що Христос їм відповів: не знаєте, чого просите. І щоб прояснити свою відповідь, уточнив: чи зможете пити чашу, яку я п'ю – кажуть – зможемо. А хрещенням, яким я хрищуся – зможете хреститись? Відповідають – зможемо. Він їм каже: ну що ж – будете. І чашу пити та хрещенням хреститися. А ось сісти на таких почесних місцях – це вже як небесний Батько вирішить.

Мені здається, що у відповідь на молитву Давида: випробувай мене, розплав мене, визнач якість моєї непорочності і віддяч мені у всіх справах моїх – небо просто благоговійно промовчало. А могло б і відповісти, як учням: не знаєте чого просите.

Розмірковуючи на цю тему, я дійшов висновку, що смирення ще нікому не зашкодило. Особливо у стосунках із Богом. Можливо, з деяких питань Бог і мовчить, бо в наших молитвах ніби ненав'язливо звучать аргументи, що на наші прохання варто було б відповісти, тому що ми дуже непогано виглядаємо і наша непорочність, якоюсь мірою могла б бути прийнята до уваги .

Для себе вкотре переконуюсь і приймаю рішення: молитися треба акуратно, усвідомлюючи, які можуть бути наслідки молитви. Якщо просимо, щоб Бог навчив нас, виправив, змінив – треба бути готовим до того, що Він наше прохання сприйме всерйоз та розпочне процес навчання. І ось у процесі цього процесу - давайте будемо вчитися, а не нарікати і кричати - визволи мене, Боже, від різних труднощів і неприємностей.

Хочу завершити ось чим. Давайте молитися усвідомлено. Давайте з розумінням будемо ставитись до того, як Бог на ці молитви може відповідати. Від яких шлаків може очищати нашу непорочність та на якому вогні плавитиме.

Мені здається, що в такому питанні варто передусім віддати Богові можливість приймати рішення Самому. Не квапити події. Нехай він веде кожного з нас. Виховує акуратно і поступово, щоб духовні знання та навички набувалися природним шляхом і ставали частиною нашої духовної свідомості.

Бажаю вам добрих і позитивних досвідів у молитвах і звичайно, як завжди – благословенного спілкування з Богом.