Куди виводить стежка із долини смертної тіні

Нещодавно побачив цитату невідомого автора. Зізнаюсь чесно – запала у серце. Розмірковую. Звучить цитата, як афоризм:

Не поспішайте міняти підкови! Може ваш цокіт комусь гріє душу.

Звичайно, головну ідею, яку закладено в цій фразі, видно неозброєним оком. Залишайся самим собою. Чи залишатися самим собою чи все-таки прагнути якихось змін – це питання філософське і неоднозначне. Кожен на нього відповідає сам і відповідає, як уміє.

Але що цікаво. Коли я читаю 22 Псалом Давида – один із найвідоміших Псалмів, з'являється стійке переконання, що царський статус Давида мало як вплинув на організацію його розумових процесів. У душі він залишався тим же безтурботним пастухом, який співав вівцям пісень, бився з ведмедями, ганяв левів і захищав стадо від вовків. Йому дуже добре було відоме життя та робота пастуха. Тому щоразу, коли наставав час випробувань - він, вже будучи навіть царем, закликаючи до Бога, заспокоював себе образами з життя пастухи.

Мені ніколи не доводилося пасти худобу, такого досвіду в житті не було. Тому розмірковувати про всі премудрості та хитрощі цієї професії можу лиш гіпотетично і цілком можливо не зовсім об'єктивно. Але навіть моїх більш ніж убогих знань у цій галузі, мені здається, вистачає, щоб зробити висновок: перед пастухом не стоїть завдання овець розважати. Усі ті музичні мініатюри та складні арії, декламація віршів та натхненні пісні – Давид вівцям дарував як бонус, а не тому, що вони в цьому мали крайню потребу.

У чому вони потребували - так це в тому, щоб їх вчасно привести на зелені луга, потім привести до тихої води на водопій, а потім, перерахувавши, переконатися, що жодна не зникла. І ось що цікаво.

Базові потреби людини мало чим відрізняються від базових потреб вівці.

Послухайте, як це описує Давид:

Давида. Господь турбується про мене як пастир, — я ні в чому не матиму недостатку. На зелених лугах — там Він мене оселив, при тихих водах піклувався мною;

Згідно з Пірамідою потреб по Маслоу – тут реалізуються дві найголовніші, базові потреби людини: фізичні потреби (їсти, пити, спати) та безпека, про що говорить фраза: піклувався мною саме при тихих водах

Але Псалмист йде далі: Господь піклується і про душу. Якщо душа вівці вже отримує найблагословенніший спокій лише в безпеці поївши, втамувавши спрагу, та викинувши декілька вибриків, то душа людини прагне більшого.

І Господь це дає. Давид говорить: мою душу навернув, провів мене стежками правди заради Свого Імені

А ось те, що і для вівці і для будь-якої людини, може бути джерелом досить серйозних переживань – це необхідність пройти небезпечними місцями, в яких дуже багато невідомого, несподіваного та жахливого.

Давид про це говорить так: Коли я піду навіть серед смертної тіні, не злякаюся зла,

У долину смертної тіні можна потрапити з декількох причин:

1. саме Тому що вона лежить на шляху до зелених лугів і у вас немає ніяких шансів її оминути. Можна, звісно, у той бік не рухатися і не дивитися. Але в такому разі доведеться лише зрідка задовольнятися крихтами благополуччя, а можливо, і безпосередньо зіткнутися з серйозним голодом. Отож треба йти.

У житті такі моменти бувають. Ця долина смертної тіні з’являється у вигляді хвороби, потреи пройти через складну операцію, або через серйозні зміни у житті, можливо це зміна місця проживання, зміна професії тощо.

1. Цю долину нам спеціально можуть організувати різного роду вороги та недруг. Ви її особисто не шукали, ви всіляко намагалися її оминути. Але їхні капкани та пастки – вас наздогнали. І у вас немає іншого вибору, окрім того як пройти цю долину і перенести всі її тяготи.

Таке буває, у вас можуть щось вкрасти. Зруйнувати ваш будинок, заподіяти фізичну шкоду, образити морально, налаштувати проти вас людей, обмовити ваше добре ім'я. Йти цією долиною смертної тіні набагато складніше, ніж у першому варіанті. Там ви приймаєте рішення свідомо. Ступаєте в цю смертну тінь, боячись, озираючись, але з власної волі. Коли ж таку долину вам організували інші, вона зазвичай зустрічає вас своєю неочікуваною несподіванкою, підлістю, важким емоційним потрясінням та багатьма душевними травмами. На жаль, така долина часом теж неминуча. Тому що зла на цьому світі вистачає і воно розвивається.

1. У цю долину ми потрапляємо через нашу власну пихатість, егоїстичний нестримний характер. Пробиратися цією долиною– ніякої необхідності не було. Адже ніхто не змушує вівцю відбитися від стада, піти пошвендяти в невідомих місцях. Це також дуже легкий шлях знайти долину смертної тіні.

В реальному життя це набір найнезрозуміліших діянь, які людину кидають на шлях страждань. Не зійшлися характерами – зруйнували сім’ю, завдали травми дитині. Бажаючи швидкого збагачення – втягнулися до якоїсь сумнівної афери – втратили майно. У пошуку гострих відчуттів – пірнули у невідомому місці – зламали шию. Список може бути нескінченним.

Ну і ще одна причина, чому ми проходимо долиною смертної тіні:

1. тому що Нас через неї веде пастор . Він знає маршрут. Він знає, чому йти треба саме так. Куди зрештою ми прийдемо, і з яким багажем.

Так буває, що саме з цієї причини, на самому початку шляху через труднощі та переживання, нам найважче зрозуміти, чому з нами це відбувається.

Але ось що заспокоює. З якої б причини ми не пішли долиною смертної тіні – Давид каже, Пастор зі мною. А тут дуже важливий момент: не злякаюся зла, бо Ти зі мною. Твій жезл і Твій посох — вони втішили мене.

Жезл і посох в принципі дуже схожі предмети, але мають різну довжину та конструкцію. Посох більше підходить для допомоги вівці. Жезл більше підходить для захисту, відбиття нападу. Тому в царських руках знаходиться жезл, а в руках пастуха – посох. А в руках Пастора, якого оспівує Давид, знаходиться і жезл і посох.

Потрапляючи на територію долини смертної тіні – варто чекати на дотик Доброго пастора.

Зрештою, Пастор приготує нам трапезу. Не просто десь тихесенько в куточку, але на очах у всіх недоброзичливців. В іншому Псалмі Давид те саме передає іншими словами. Виведе як світло правду твою. Усі дізнаються, ви пройдете цією долиною, ви зможете перенести, бо Пастор поруч.

Зрештою, у нашого Пастора набагато більш піднесена духовна мета. Не просто привести овець до місця відпочинку чи ночівлі. Він має благородну мету – привести до вічності. Тому весь час Його водіння, на всій довжині стежок, які Він нам пропонує, Він «направляє мене дорогами правди заради Свого імені». Він веде нас до того, що робить нас більш схожими на Нього. Іноді це означає навчитися перебувати на зелених лугах. Іншим часом це задоволення від втамування спраги разом з Ним біля тихої води. А часами це означає піти за Ним у темряву. Але на всіх цих різноманітних стежках основними принципами є наше вічне благо, Його слава і наше бажання бути схожим до Пастиря.

Отже. Головна думка 22 Псалма полягає у твердженні того, що Господь є пастирем, який дбає про нас, забезпечує нас усім необхідним, захищає від зла і супроводжує нас своєю благостю та милосердям у всі дні нашого життя. А зрештою, книга Об'явлення ствердно заявляє, що ми зможемо пройти і попри всі долини смертної тіні, навіть саму смерть:

21:4 каже нам: і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, — вже більше не буде, бо колишнє минулося».

Це чудова надія. І нехай вона веде вас вашим життям. Благословенного вам дня з Господом.