Добре чи погано, що ми не знаємо дати нашої смерті?

В одному зі своїх псалмів Давид попросив у Бога те, про що можливо хотіли б дізнатися й багато інших людей.

У 38 псалмі 5 вірш він просить: Господи, об’яви мені мій кінець і міру моїх днів, яка вона, щоб я знав, чого мені бракує.

Напевно, це бажання відображено у відомому нам народному фольклорі. Хто з нас хоча б раз у житті не промовляв такі слова: зозуля-зозуля, скільки мені років жити залишилося? А ось з приводу її відповідей існує безліч різних забобонів і анекдотів.

Загалом виникає питання: Добре чи погано те, що ми не знаємо дати нашої смерті?

Давайте про це порозмірковуємо.

Для початку подивимося: Чому це питання почало турбувати Давида?

Судячи з тексту псалма – він переживає складні обставини життя. Давид хворіє фізично та страждає емоційно.

І в такому стані він задає цілком резонне запитання: І тепер чого чекати мені, Господи? надія моя на Тебе.

У такому стані в своїх роздумах Давид і запитує Бога: скільки я ще поживу? Скільки мені призначено Тобою?

Розмірковуючи над цим серйозним філософським питанням, спробуємо навести кілька аргументів за і проти. Звичайно, кожен з них може бути досить дискусійним, бо кожна людина має свій погляд на життя.

Почнемо з аргументів ЗА. Тобто за те, що краще все-таки знати дату своєї смерті.

1. Можна, напевно, погодитись, що якщо людина дуже серйозно страждає, знаходиться під сильним гнітом фізичним чи моральним – то для неї буває краще все ж таки знати, скільки це все ще протягнеться. Я багато разів сам із собою дискутував відносно такого питання. Що врешті решт краще для людини, яка хворіє на невиліковну хворобу: Продовжувати так і залишатись, нічого не знаючи про свої перспективи, чи все ж-таки краще знати що кінець життя наближається?

2. І ось Звідси випливає другий аргумент За. Знання про дату власної смерті може допомогти нам зосередитися на наших пріоритетах і використати час, що залишився, більш раціонально і суттєво. Можливо, людина змогла б зробити таке необхідне покаяння, примирення з близькими їй людьми. Можливо, встигла б упорядкувати свої справи, щоб не залишати після себе масу хаосу і плутанини для своїх дітей. Багато людей живуть, не замислюючись над тим, як розпорядитися своїм майном. Як зробити розумний заповіт, щоб після їхньої смерті діти не сварилися через спадщину. Можливо, знання дати смерті якось цьому посприяло би.

3. Напевно, одним з найважливіших аргументом є турбота про свій духовний стан. Багато людей, розуміючи неминучість смерті, яка ось-ось станеться в їхньому житті, могли б примиритися з Богом. Попросити прощення. Найголовніше, могли б підготувати свій розум, свою свідомість до прийняття неминучого кінця. І вручити себе у руки Бога. Можливо так, як Йов. Ви ж пам'ятаєте його слова: А я знаю, Викупитель мій живий і Він в останній день відновить шкіру мою, що розпадається. І я, мої очі – побачать Бога.

Можна було б навести й інші аргументи, які теж дискусійні, але для деяких людей досить значимі. Наприклад, залишити останню настанову для своїх дітей. Написати довгий текст на папері, або залишити аудіо або відео звернення. Дехто примудрявся навіть записати на магнітофон цілу проповідь, яка призначалася для прослуховування після їхньої смерті. Хоча, як на мене, краще з дітьми підтримувати такі стосунки, щоб не потрібно було залишати якогось особливого заповіту, який, якщо не було добрих стосунків за життя, навряд чи відіграє якусь суттєву роль після смерті.

Ну, а тепер давайте спробуємо навести кілька Аргументів проти такого знання. Тобто добре те, що ми не знаємо дати нашої смерті.

Хтось із великих сказав мудру річ: Очікування смерті – буває гірше за саму смерть.

1. Можна напевно погодитися з тим, що Незнання дати своєї смерті звільняє нас від психічного тягаря та емоційного тиску, які безпосередньо спричиняє страх смерті. Людина в такому разі живе теперішним часом та надією, що в його житті щось може змінитися на краще. Пам'ятаєте, як сказав Соломон: Хто перебуває між живими, тому є ще надія, так як і псові живому краще, ніж мертвому леву.

Еклезіаст 9:4

1. Ще можна сказати про Цінність теперішнього моменту: Не знаючи дати своєї смерті, ми більш усвідомлено цінуємо кожен момент життя, не думаючи про те, що він може бути останнім. Уявіть собі в якому б стресі знаходилася людина, яка знала б не тільки дату своєї смерті, але можливо, і те, як ця смерть настане. Нещодавно в новинах показали, як у Єгипті акула з'їла людину. Можна тільки уявити собі весь жах, який відчував чоловік з ранку, знаючи, що після обіду його повинна з'їсти акула. Звичайно, можна сказати, не поліз би у воду тощо. але суть цього аргументу, мабуть, зрозуміла.

2. Можна ще висловитися на користь свободи вибору: Не знаючи дати своєї смерті, ми можемо вільно приймати рішення і змінювати свої плани, не озираючись на строки, відведені для життя і не панікувати перед неминучим кінцем. Цілком очевидно, що всього цього не можна очікувати від людини, яка бачить на горизонті цю даму з косою.

3. Ну і ще один аргумент, у нашому списку четвертий, знаючи, що смерть існує, але не знаючи коли вона настає, людина звикає до того факту, що колись і вона піде з цієї землі. Звичайно ми ніколи не визнаємо, що це правильний результат життя, бо Біблія однозначно називає смерть одним із найстрашніших ворогів людини. Проте Апостол Павло говорить, що в умовах грішної землі – це та закономірність, з якою ми поступово звикаємось. Він каже: людям належить одного разу померти. У такому разі ця неминучість смерті, яка не має точної дати, дозволяє більш гармонійно змиритися з тим, що вона існує.

Аргументів можна було б наводити і більше, але суть усіх цих роздумів можна звести ось до чого.

Бог по своїй милості та мудрості залиив за Собою право знати дату смерті кожного з нас. Нам ця інформація невідома, і цей факт дійсно мотивує довіряти Богу, покладатися на Його волю в цьому важливому для нас питанні.

З іншого боку, нам треба пам'ятати, що наші дні, як п'яді. Саме таке порівняння наводить Давид. Наше життя вимірюється не кілометрами і навіть не метрами. У масштабах всесвіту, мабуть, навіть п'ядь може бути неймовірною розкішшю, бо дні наші пролітають як полова. Це все ті образи, які у своїх псалмах використовує Давид. Тому, як висновок, життя треба цінувати і використовувати його з великою розсудливістю.

У псалмі 89 звучать слова смиренного прохання Мойсея: Навчи нас так лічити дні наші, щоб нам придбати серце мудре.

Скільки б не було вам років і Яким би не був ваш життєвий шлях – пам'ятайте, що життя – це великий дар від Бога. Отримавши цей дар з Його рук, цінуватимемо його і піклуймося про розсудливе використання кожного дня.