Чи можуть невиконані обітниці, дані Богові, бути причиною життєвих негараздів?

Сьогодні я хочу торкнутися питання, на яке багато людей махнули у своєму житті рукою. А саме: Чи можуть невиконані обіцянки, дані Богові, бути причиною життєвих негараздів?

Отже, про обітниці. І що буде, якщо їх не виконати.

Наші взаємини один з одним побудовані таким чином, що ми свідомо чи підсвідомо, дуже болісно реагуємо на чиїсь невиконані обіцянки. У нас у такому разі з'являється цілком законне моральне право образитись на людину і якщо не перестати з нею спілкуватися взагалі, то принаймні перестати їй довіряти.

Якщо хтось нам у відповідь в якості свого виправдання заявляє: та, що ти ображаєшся, ну так вийшло, з ким не буває – ці аргументи нас мало влаштовують. Тому що кожному з нас відомо: якщо ми стоїмо перед проблемою неможливості виконати обіцянку, то треба хоча б зателефонувати заздалегідь, перепросити, спробувати знайти якесь рішення. Питання в цьому випадку не просто в образі. Це питання моральних якостей людини. Якщо вона запросто, легко порушує свої обіцянки – це питання внутрішніх моральних установок.

У цій сфері спілкування, наразі, все дуже зрозуміло. Ми стикаємося з такими проявами час від часу, хто частіше, хто рідше, можливо навіть самі винні в невиконанні якихось обіцянок.

Але як бути у стосунках із Богом?

У Біблії ми часто зустрічаємо мову про те, що в усі часи було нормальною практикою давати обітниці Богу. У книзі Чисел є прямо ціле положення законів з приводу того, як мають бути реалізовані дані Богу обітниці. Вони були різні. Могли бути прості чи складні. Могли бути виважені і осмислені чи сказані під впливом миттєвого пориву.

Обітниця - це те, що від віруючої людини не вимагається. Це те, що дається добровільно. Але я сказав би – умовно добровільно. Якщо, наприклад, вас цікавлять відносини у рамках шлюбу – їх неможливо розпочати, не давши попередньо своєрідних обітниць. Не принісши певної клятви. Є люди, яким хотілося б бути в рамках шлюбних відносин, але при цьому не даючи жодних обітниць і не приймаючи на себе ніякої відповідальності. Зрозуміло, що такий союз існувати не може. Якщо вас цікавить дружба з кимось, то є ціла низка писаних і неписаних законів, які обітниці мають виконувати люди, які бажають бути друзями.

Є стосунки партнерів. Там є свої обітниці та відповідальність за невиконання.

Дане комусь слово легко порушити, але наслідки важко виправляти, бо кожна невиконана обіцянка створює нову тріщину в довірі.

Все це здається дуже логічним і зрозумілим, поки справа не торкається стосунків з Богом.

Тут, у рамках таких відносин – безліч порушених клятв та обітниць.

Псалмист Давид, неодноразово у своїх псалмах говорив про те, що він точно виконує свої обітниці. Наприклад, Псалом 61,9 Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!.

Або у 49 псалмі вірш 14 Ще один псалмист Асаф закликає: Принеси в жертву Богові хвалу і воздай Всевишньому обітниці твої.

Загалом у стародавньому світі було цілком нормально давати Богові обітниці. Укладати з Ним своєрідний договір. Приносити Йому таким чином подяку за послані блага.

Слід зауважити, що Бог ставився дуже ревниво щодо вірності людей в їхніх обітницях. Якщо люди щось обіцяли і не виконували – це не було питання Божої образи. Це було питання неповаги до Його високого авторитету.

Тому в книзі Еклезіаст у 5 розділі знаходимо такі серйозні міркування:

Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!

(5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити! (5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?

Дуже серйозне попередження. Змушує задуматися. Автор говорить: від тебе ніхто не вимагає жодних обітниць. Ти даєш їх добровільно. Тому що таким чином ти входиш у ще тісніші стосунки з Богом. Ти готовий вступити на територію, де діють взаємно взяті зобов'язання. Бог бере на себе зобов'язання – ти на себе. Ваші стосунки скріплюються обітницями. Мудрий Еклезіаст каже – не порушуй обітниці. Виконуй її. Краще тобі не обіцяти, аніж обіцяти і не виконати.

У сучасному християнському світі цей принцип виявився якось досить серйозно розмитим.

Люди можуть пообіцяти Богові. Ці обіцянки часто даються в моменти серйозного переживання, якоїсь хвороби, можливо фізичної небезпеки і тоді людина бере на себе зобов'язання - наприклад, вірно служити Богу до самої смерті, перестати робити якісь улюблені гріхи, можливо перестати займатися чимось аморальним. Такі моменти трапляються. Але проблема в тому, що коли проходить небезпека або знижується її рівень – часто люди забувають про свої обітниці. Ставляться до них як до обіцянок політика, який домігшись обрання на певну посаду – забуває про все, що обіцяв своїм виборцям.

Через Соломона Господь звертається до нас сьогодні: подумайте. Це може бути причиною ваших життєвих негараздів. Ви порушили клятви ваші, забули ваші обітниці. Ви виявляєте невірність, принижуєте Бога таким своїм ставленням і водночас сподіваєтесь на Його вірність і прояв відповідальності з Його боку.

Це питання для глибинного аналізу своїх стосунків із Богом. Ніхто, крім нас самих і, звичайно ж, Бога, не знає, що ми Йому іколи обіцяли. Ніхто в цій ситуації, крім нашої совісті, не буде нам Суддею.

Блага звістка у всіх цих чутливих питаннях у тому, що Бог завжди готовий продовжити стосунки з людиною з моменту їхнього припинення.

От Послухайте слова молитви Давида

Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою,

(61-3) я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь, (61-4) бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога! (61-5) Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села, (61-6) бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться!

Який Гарний результат таких щирих стосунків. Почув мої обітниці і дав мені спадщину.

У цей непростий час, коли впору до Бога звертатись такими ж словами як Давид: я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! Нехай наша совість нам підкаже про всі обітниці, які ми давали Богу. І нехай Всевишній веде нас дорогою правди, щоб ми побачили спасіння Його.

Благословенного вам спілкування з Господом.